Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К/800/63446/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючої:Калашнікової О.В.,суддів:Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., при секретарі:Антипенко В.В. за участю представника третьої особи:Малець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність торгової компанії «Аншлаг» на постанову Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність торгової компанії «Аншлаг» до Департаменту містобудування Львівської міської ради, Департаменту економічної політики Львівської міської ради, третя особа - КП «Адміністративно-технічне управління», про визнання незаконними дій та скасування наказу,

у с т а н о в и л а:

В січні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальність торгової компанії (далі - ТОВ ТК) «Аншлаг» звернулось до адміністративного суду з позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради, Департаменту економічної політики Львівської міської ради, в якому з урахуванням уточнень, просило:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 45-Д від 23 березня 2011 року департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - Департамент економполітики);

- визнати незаконними дії директора Департаменту економполітики Кулинича І. в частині видачі вказаного наказу;

- визнати незаконними дії Департаменту економполітики, які мали місце 23 червня 2011 року в частині демонтажу елементів зовнішнього оформлення фасаду будинку № 40 по вул. Ш.Руставелі в м.Львові;

- визнати незаконними дії департаменту містобудування Львівської міської ради щодо демонтажу елементів зовнішнього оформлення фасаду будинку, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Ш.Руставелі, 40.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками департаменту містобудування Львівської міської ради здійснено протиправний демонтаж належним на право власності ТОВ ТК «Аншлаг» елементів зовнішнього оформлення розмірами 2,5 м на 8,7 м та 2,5 м на 7,9 м, що виготовлені з матеріалу, який за своїми властивостями схожий на брезент, що знаходяться на фасаді будинку № 40 по вулиці Шота Руставелі в місті Львові.

Посилаючись на те, що відповідачами порушені вимоги Закону України «Про рекламу» та Правил розміщення реклами в місті Львові, затверджених рішенням виконавчого Львівської міської ради № 569 від 21.05.2011 року, ТОВ ТК «Аншлаг» просить визнати дії щодо демонтажу елементів зовнішнього оформлення, якими володіє позивач, протиправними, оскільки зазначені дії здійснювалися у присутності великої кількості осіб, що заподіяло шкоду діловій репутації підприємства і поставило під сумнів добросовісність позивача у здійсненні підприємницької діяльності. Крім того, позивач вважає наказ Департаменту економполітики №45-Д від 25 березня 2011 року та дії директора Департаменту економполітики по ухваленню вказаного наказу незаконними, оскільки елементи зовнішнього оформлення, якими володів позивач не можуть вважатися як інформація про товар, адже не містили жодних відомостей про якісні і кількісні характеристики товарів, що реалізуються в належному ТОВ ТК «Аншлаг» торговому комплексі.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вказана конструкція, яка встановлена без будь-яких дозвільних документів, цілком відповідає вимогам, які зазначені у визначенні поняття «реклама», зазначеному у Законі України «Про рекламу», а саме містить інформацію про товар і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такого товару, тому дії та рішення відповідачів відповідають вимогам діючого законодавства та прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушуючи при цьому законних прав та інтересів позивача. З цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з вищенаведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Департамент економполітики з метою усунення порушення вимог ст.16 Закону України «Про рекламу», надіслало ТОВ ТК «Аншлаг» вимогу за № 23/Р-3-167 від 31.01.2011 року, відповідно до якої позивачу запропоновано усунути порушення самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами на фасаді будинку 40 по вул. Ш. Руставелі.

ТОВ ТК «Аншлаг» вимогу № 23/Р-3-167 від 31.01.2011 року в наданий у ній строк не виконало та не оскаржило, що стало підставою для прийняття Департаментом економполітики наказу № 45Д від 23.03.2011 року про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, яким зобов'язано КП «Адміністративно-технічне управління» до 08.07.2011 року демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами, зокрема за адресою: м.Львів, вул.Ш.Руставелі, 40.

В межах виконання наказу, КП «Адміністративно-технічне управління» на адресу ТОВ ТК «Аншлаг» надсилало попередження про демонтаж самовільно встановлених конструкцій з пропозицією добровільного демонтування, однак ТОВ ТК «Аншлаг» вимоги не виконало, в результаті чого 23.06.2011 року інженером відділу відповідача - Департаменту економполітики та його підлеглими здійснено демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, що знаходились на фасаді будинку №40 по вул.Ш.Руставелі в місті Львові.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу шостого статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

При цьому, реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно ч. 7 ст. 8 Закону розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідно до ч. 6 статті 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Матеріалами справи встановлено, що місцем реєстрації та юридичною адресою ТОВ ТК «Аншлаг» відповідно до й статуту та свідоцтва про реєстрацію юридичної особи є: м. Львів, вул. Ш. Руставелі. 40. Позивач за цією юридичною адресою здійснює реалізацію, зокрема, продовольчих товарів у місці оренди приміщення відповідно до договору оренди.

Згідно матеріалів справи (а.с. 106-107), на фасаді будинку №40 по вул. Ш.Руставелі в місті Львові на елементах зовнішнього оформлення, біля вхідних дверей магазину «Аншлаг», у місці торгівлі і реалізації продукції позивача зображено продукти харчування - овочі, фрукти, хліб, тощо. При цьому слід звернути увагу на те, що зазначена конструкція не містить інформації щодо кількісних або якісних показників, ціни, пропозицій, тощо.

Отже, з урахуванням того, що ТОВ ТК «Аншлаг» розміщена інформація на фасаді будинку, яким користується позивач на підставі укладеного договору оренди, та з огляду на те, що розміщена інформація не містить закликів до придбання товару чи надання послуги, колегія суддів вважає, що розміщена ТОВ ТК «Аншлаг» інформація не є зовнішньою рекламою.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 05 вересня 2007 року № 6635 зазначено, що у випадку, коли на фасаді будівлі, яку займає суб'єкт господарювання, та/або біля входу (в'їзду) до неї розміщено інформаційну вивіску, інформація на якій не містить закликів до придбання товару чи надання послуги або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару (послуги), така інформація не є рекламою і її розміщення не потребує одержання дозволу на розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

За таких обставин, ТОВ ТК «Аншлаг» не було порушено вимоги статті 16 Закону України «Про рекламу» в частині розміщення інформації на фасаді будівлі №40 по вул. Ш.Руставелі в місті Львові, а тому зовнішні конструкції, які належать позивачу з сюжетами продуктів харчування не містять ознак реклами, оскільки вони розміщувалися виключно для інформування споживачів.

За приписами ч.5 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів", права споживачів вважаються порушеними, якщо будь-яким чином обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, вивіска на фасаді будинку 40 по вул. Ш.Руставелі не містить закликів до придбання або не придбання того чи іншого товару або закликів скористатися послугами даного закладу, з метою обізнаності та виклику інтересу споживачів реклами, а лише несе інформацію щодо найменування товарів вказаного магазину (який знаходить з зазначеному помешканні), на виконання вимог ч.3 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів", отже не є зовнішньою рекламою.

Відповідно до вимог ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що розміщена позивачем інформація на фасаді будинку не є рекламою, а отже не потребуює отримання дозволів на її розміщення.Таким чином, відповідачем, в порушення вищенаведених нормативно-правових актів України, неправомірно винесено наказ № 45-Д від 23 березня 2011 року про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного припису.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного припису, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність торгової компанії «Аншлаг» задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити: визнати протиправним та скасувати наказ № 45-Д від 23 березня 2011 року департаменту економічної політики Львівської міської ради; визнати незаконними дії директора Департаменту економічної політики Львівської міської ради Кулинича І. в частині видачі вказаного наказу; визнати незаконними дії Департаменту економічної політики Львівської міської ради, які мали місце 23 червня 2011 року в частині демонтажу елементів зовнішнього оформлення фасаду будинку № 40 по вул. Ш.Руставелі в м.Львові; визнати незаконними дії департаменту містобудування Львівської міської ради щодо демонтажу елементів зовнішнього оформлення фасаду будинку, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Ш.Руставелі, 40.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: